Тема : Дипломная Робота Мясокомбинат, бух. учет, фин. состояние.

Дипломная,курсовая, мясокомбинат,переработка,ферма,анализы,анализ,план,теория,производство, финансы, состояние предприятия , бухгалтерия, учет, отчет, графики, таблицы, бизнес-план, завод, кадры..тд. и тп...

ЗМІСТ



ВСТУП………………………………………………………………………. 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ГОСПОДАРЮЮЧОГО СУБ’ЄКТА…..…….. 6

1.1. Основні поняття оцінки фінансового стану підприємства.. 6

1.2. Методичні аспекти розрахунку основних показників фінансового стану підприємства........................................... 14

1.3. Теоретичні аспекти розробки стратегії управління фінансами підприємства......……….……….………………. 26

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ М‘ЯСОКОМБІНАТ» ………………........................................... 39

2.1. Загальна характеристика підприємства.…………………… 39





РОЗДІЛ 3. ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ТОВ «НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ М‘ЯСОКОМБІНАТ»….. 82

3.1. Шляхи збільшення обсягів виробництва продукції підприємства …………………............................................... 82

3.2. Напрямки зменшення рівня витрат підприємства………. 98



ВИСНОВКИ…………………………………………………………………. 117

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………... 121

ДОДАТКИ…………………………………………………………………… 126





ВСТУП



Актуальність теми. Подальший розвиток ринкових відносин в Україні, особливо в умовах фінансової нестабільності, обумовлює пріоритетне місце в бізнесі фінансового управління, складовою частиною якого є аналіз фінансового стану підприємств. В сучасних умовах кожний господарюючий суб’єкт незалежно від виду основної діяльності і форми власності повинен реально оцінювати не тільки власний фінансовий стан, а й фінансовий стан потенційних партнерів.

Менеджери повинні постійно проводити аналіз фінансового стану підприємства, планувати його фінансову діяльність, щоб не загинути в умовах жорсткої конкурентної боротьби.

Отже, значення фінансового аналізу зростає. Причина цього зрозуміла – оскільки в умовах ринку додаються нові фактори, ігнорування яких може призвести до негативних наслідків – фінансових втрат, а при несприятливому розвитку подій до банкрутства.

Методика фінансового аналізу дозволяє :

 оцінити тенденції розвитку фінансового стану і прибутковості підприємства, кредитних взаємовідносин, ефективність використання капіталу, фінансову гнучкість і стійкість підприємства;

 здійснити аналітичну діагностику можливого банкрутства;

 допомогти керівництву підприємства у опрацюванні конкретних заходів стабілізації фінансового стану та в розв’язанні інших питань.

З результатів аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства можна встановити, за якими конкретними напрямками необхідно вести роботу по покращенню фінансового стану, які найважливіші способи можна використовувати в період його діяльності. Для цього можна розрахувати систему показників, що характеризують ліквідність, фінансову стійкість та ефективність діяльності.

Від ефективної фінансово-господарської діяльності залежить економічна діяльність підприємства в зовнішньому середовищі, конкурентоспроможність, його потенціал в діловому співробітництві, ступінь гарантованості економічних інтересів самого підприємства в фінансових та інших відносинах.

Кожне з управлінських рішень повинне бути обґрунтоване відповідними розрахунками, базуватись на знанні економіки свого підприємства, перспектив його розвитку, вивченні кон’юнктури ринку й урахуванні багатьох інших факторів.

В процесі організації своєї діяльності перед підприємством стоїть необхідність вибору оптимальних варіантів прийняття рішень у сфері діяльності з багатьох альтернатив. Для вибору найбільш оптимального варіанту необхідно ретельно вивчити всі можливі наслідки цього рішення, а потім вже робити висновки про ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства шляхом зіставлення досягнутого результату з вихідними даними.

Аналіз фінансово-господарської діяльності дозволяє визначити ефективність діяльності підприємства та виявити резерви її підвищення.

Метою написання дипломної роботи є аналіз теоретичних основ та концептуальних підходів до оцінки фінансового стану підприємства та розробка заходів щодо покращення і зміцнення фінансового стану підприємства за допомогою прогнозування та економіко-математичного моделювання.

Об’єктом дослідження є система управління фінансово-господарською діяльністю ТОВ "Новгород-Сіверський м'ясокомбінат".

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні аспекти оцінки фінансового стану підприємства та виявлення резервів його покращення.

Виходячи з мети написання дипломної роботи основними завданнями є:

- розглянути теоретичні основи управління фінансовою діяльністю господарюючого суб’єкта;

- дати загальну характеристику досліджуваного підприємства;

- проаналізувати фінансове становище підприємства та виявити резерви його покращення;

- розробити ряд заходів щодо підвищення ефективності системи управління фінансово-економічною діяльністю досліджуваного підпри-ємства;

- розрахувати економічний ефект від реалізації запропонованих заходів.







РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ГОСПОДАРЮЮЧОГО СУБ’ЄКТА



1.1. Основні поняття оцінки фінансового стану підприємства



За умов виходу економіки України з кризового стану, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан

Неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність.

Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.

Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити "больові точки" у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства. Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв'язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу.

Розподіл аналізу на фінансовий та управлінський зумовлений розподілом системи бухгалтерського обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік. Обидва види аналізу взаємозв'язані, мають спільну інформаційну базу (рисунок 1.1).







Рис.1.1. Місце фінансового аналізу у загальній системі аналізу господарської діяльності підприємства



Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

 орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;

 множинність об'єктів-користувачів;

 різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;

 максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.

Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є:

аналіз абсолютних показників прибутку;

аналіз показників рентабельності;

аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;

аналіз ефективності використання залученого капіталу;

економічна діагностика фінансового стану підприємства.

На відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов'язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу.

Основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є:

аналіз майна (капіталу) підприємства;

аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;

оцінка ділової активності підприємства;

аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;

аналіз кредитоспроможності підприємства;

оцінка використання майна та вкладеного капіталу;

аналіз власних фінансових ресурсів;

аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;

аналіз самоокупності підприємства.

Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.

Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

1) горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

2) вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

3) трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);

4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

5) порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками.

6) факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів - можуть застосовуватися різні методи аналізу.

Методи фінансового аналізу - це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.

Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.

Неформалізовані методи аналізу грунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

експертних оцінок і сценаріїв,

психологічні,

морфологічні,

порівняльні,

побудови системи показників,

побудови системи аналітичних таблиць.

Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:

ланцюгових підстановок,

арифметичних різниць,

балансовий,

виокремлення ізольованого впливу факторів,

відсоткових чисел,

диференційний,

логарифмічний,

інтегральний,

простих і складних відсотків,

дисконтування.

У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).

Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу. Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.

Дескриптивні моделі є основними. До них належать: побудова системи звітних балансів; подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескриптивні моделі засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності.

Предикативні моделі - це моделі передбачувального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширені з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні та регресивні моделі).

Нормативні моделі - це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі, їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

Фінансовий аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.

Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу, їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.

Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансового стану підприємства, слід іще раз підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.





1.2. Методичні аспекти розрахунку основних показників фінансового стану підприємства



У ринкових умовах господарювання особливої важливості набуває об’єктивна оцінка фінансового стану підприємства. Для її визначення розроблено велику кількість методик поглибленого аналізу та експрес - аналізу, що базуються на використанні абсолютних і відносних показників. Такі методики дають змогу виявити проблемні напрямки у діяльності підприємства й досліджувати причини, які їх зумовили, але не дають можливості зробити обґрунтовані висновки про його фінансовий стан в цілому. Водночас виникає багато ситуацій, коли бажаною є інтегральна оцінка фінансового стану підприємства.

Для виконання в повному обсязі всіх своїх функцій інтегральна оцінка повинна відповідати таким вимогам:

 розробленню інтегрального показника повинен передувати ретельний аналіз і вибір найважливіших показників, які характеризують усі аспекти фінансового стану підприємства. Для цього можуть застосовуватися статистичні методи або експертні оцінки;

 окремі показники, відібрані до включення в інтегральну оцінку, не мають дублювати один одного, бо це дублювання тільки ускладнює економічне обґрунтування отриманих результатів;

 усі показники слід привести до однакових одиниць виміру, що забезпечує можливість їх математичного об’єднання;

 усі показники мають обчислюватися на базі інформації фінансової звітності.

Для проведення інтегральної оцінки фінансового стану підприємства пропонується методика, якою передбачено декілька етапів.

Перший етап – визначення основних напрямів оцінки. На нашу думку, до таких напрямів доцільно віднести платоспроможність підприємства, його фінансову незалежність і якість активів, оскільки вони у сукупності з різних точок зору характеризують фінансовий стан підприємства. Як відомо за платоспроможністю можна оцінити здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов’язання. Фінансова незалежність характеризує, яким чином, за рахунок яких джерел і в якому співвідношенні підприємство формує свої ресурси, і дає змогу оцінити якість пасивів. Якість активів свідчить про ступінь раціональності використання підприємством коштів.

Другий етап – вибір окремих фінансових коефіцієнтів за кожним з аналітичних напрямів. За рівнем платоспроможності має оцінюватися можливість використання підприємством своїх поточних фінансових зобов’язань за рахунок різних щодо ліквідності видів активів. Для цього доцільно використовувати такі показники:

 коефіцієнт покриття, який характеризує співвідношення оборотних активів підприємства з його поточними зобов’язаннями;

 коефіцієнт поточної ліквідності, що характеризує здатність підприємства виконувати поточні зобов’язання за рахунок ліквідної частини оборотних активів (кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції, дебіторська заборгованість);

 коефіцієнт абсолютної ліквідності дає змогу оцінити можливість ”миттєвого” виконання зобов’язань.

Для оцінки фінансової незалежності підприємства використовуються коефіцієнти автономії, фінансової стабільності й маневреності власного капіталу. Вони характеризують здатність підприємства фінансувати свою діяльність за рахунок власних і надійних джерел.

Найважливішою характеристикою фінансової незалежності підприємства є оцінка співвідношення власного і запозиченого капіталу. На думку автора, найприйнятніший для такої характеристики коефіцієнт автономії, який оцінює частку власного капіталу у сукупному капіталі підприємства. Замість нього можуть бути використані інші показники, які характеризують структуру капіталу: коефіцієнт заборгованості (відношення запозиченого капіталу до сукупного капіталу) або коефіцієнт фінансування (співвідношення запозиченого й власного капіталу). Коефіцієнт фінансової стабільності свідчить, якою мірою діяльність підприємства фінансується за рахунок стабільних джерел: власного капіталу й довгострокових зобов’язань. Коефіцієнт маневреності характеризує частину власного капіталу, який набирає швидкообертової та ліквідної форми – форми оборотних активів.

Велике значення при оцінці фінансової стійкості підприємства має якість його активів. Рівень ліквідності активів підприємства характеризується часткою високоліквідних активів. Якість оборотних активів з урахуванням джерел їх фінансування оцінюється за допомогою коефіцієнта чистих оборотних активів. Чисті оборотні активи розраховуються як різниця між оборотними активами й поточними фінансовими зобов’язаннями підприємства.

Третій етап – визначення для кожного із коефіцієнтів критичного (нормального) значення. Для більшості коефіцієнтів, які характеризують фінансовий стан підприємства, немає та й не може бути загальнорекомендованих нормативів. Наведені у літературі критичні значення деяких коефіцієнтів платоспроможності й фінансової незалежності ( коефіцієнт покриття – 2,0; коефіцієнт абсолютної ліквідності – 0,2 тощо) – дуже умовні орієнтири. Тому для забезпечення точності інтегральної оцінки критичні значення (нормативи) фінансових коефіцієнтів для конкретного підприємства в усіх напрямах мають розроблятися з урахуванням його галузевої належності й специфіки діяльності.

Четвертий етап – визначення вагомості окремих коефіцієнтів. Рівень вагомості, який характеризує важливість окремого коефіцієнта для об’єктивної оцінки фінансового стану, може суттєво відрізнятися залежно від виду діяльності підприємства та інших його особливостей. Більше того, для одного й того самого підприємства у різні періоди вагомість окремих коефіцієнтів може змінюватися. Тому, для кожного підприємства на плановий період рекомендується визначити рівень вагомості окремих коефіцієнтів шляхом експертних оцінок фахівців.

П’ятий етап – формування узагальнюючих показників. Узагальнюючі показники розробляються за кожним із напрямів з урахуванням відібраних на другому етапі окремих коефіцієнтів та їх вагомості. Для формування комплексного узагальнюючого показника за кожним із окремих коефіцієнтів визначається ступінь досягнення критичного рівня як відношення фактичного значення до критичного.

Усі узагальнюючі показники розраховуються за єдиною методикою. При цьому можливе використання двох методів їх розрахунку: як середня геометрична величина ступеня досягнення коефіцієнтами, що характеризують окремий напрямок оцінки, їх критичний рівень (1.1) або як середня арифметична зважена (1.2)



УП = ,



(1.1)



УП = ,



(1.2)



де УП – узагальнюючий показник;

- вагомість і-того коефіцієнта;

КФi, КНi – відповідно фактичне й критичне значення і-того коефіцієнта.



Слід зазначити, що в процесі аналізу можуть бути розраховані й використані два види таких узагальнюючих показників. Перший характеризує фактичний рівень за кожним напрямом оцінки. Він розраховується за формулою (1.1) або (1.2) без будь-яких обмежень. Значення такого показника може бути меншим чи більшим за одиницю або дорівнювати їй. Безумовно, його підвищення є свідченням кращого рівня фінансового стану підприємства.

Але при використанні такого узагальнюючого показника можуть мати місце деякі вади. Так, високе (більше за одиницю) його значення може бути досягнуто за рахунок суттєвого перевищення критичного значення одним або кількома коефіцієнтами за недостатнього рівня інших.

Як виняток може розраховуватися так званий нормативний показник. При його визначенні висувається додаткова умова: співвідношення фактичного значення коефіцієнта і його критичного рівня не повинно перевищувати одиниці (1.3). Таким чином, це співвідношення береться без обмежень, якщо його рівень не перевищує одиниці.

В іншому разі (тобто при перевищенні зазначеним співвідношенням одиниці) він дорівнює одиниці. Нормативні узагальнюючі показники розраховуються за формулами (1.1), (1.3) або (1.2), (1.3)



КФі/КНі, якщо це співвідношення менше за одиницю;

КФі/КНі = 1, якщо це співвідношення більше за одиницю або (1.3)

дорівнює одиниці;

і = 1...n.



Розрахований таким чином узагальнюючий показник дає змогу оцінювати рівень досягнення усіх критичних значень. При використанні цього підходу кожний із показників, який входить до розрахункових формул (1.1) або (1.2), матиме значення менше за 1 чи таке, що дорівнює 1. Нормативний узагальнюючий показник дорівнюватиме одиниці, якщо усі коефіцієнти перебувають на рівні критичних значень або перевищують їх. У разі недосягнення хоча б одним коефіцієнтом необхідного рівня він буде менший за 1. Внаслідок цього нормативний рівень узагальнюючого показника має межі коливання від нуля до одиниці.

Таким чином, на п’ятому етапі формуються узагальнюючі показники: рівень платоспроможності, рівень фінансової незалежності й рівень якості активів підприємства, характеристика яких наведена у додатку А.

Шостий етап – формування інтегрального показника фінансового стану підприємства з урахуванням усіх аналітичних напрямів. Інтегральний показник залежить від рівня платоспроможності, рівня фінансової незалежності й рівня якості активів підприємства і визначається як їхня середня геометрична. Цей показник може також набирати і нормального виду залежно від того, які види узагальнюючих показників використовуються при його обчисленні. У першому випадку його верхній граничний рівень не обмежується, у другому він не перевищує одиниці. Інтегральний показник фінансової стійкості розраховується за формулами (1.4) або (1.5)



І = ,

(1.4)



І = ,

(1.5)



де І – фінансова стійкість підприємства;

1, 2, 3 – коефіцієнти вагомості відповідних узагальнюючих показників;

РП – рівень платоспроможності підприємства;

ФН – рівень фінансової незалежності підприємства;

РА – рівень якості активів.