Тема курсовой работы: РОЗРОБКА ТЕЛЕФОННОЇ МЕРЕЖІ МІСТА З ВИКОРИСТАННЯМ АНАЛОГОВИХ СИСТЕМ КОМУТАЦІЇ

Зв’язок є вирішальним чинником в досягненні успіху конкуруючими комерційними підприємствами і в економічному зростанні, і процвітанні будь-якого регіону. Тому злиття на порозі ХХІ століття телекомунікаційних і комп’ютерних технологій приймає вирішальне значення. Високі вимоги, що пред’являються до зв’язку, зумовлюють необхідність величезних капіталовкладень в інфраструктуру. Отже, ретельне планування і вибір перспективної системи мають найвищий пріоритет.

Засоби електрозв’язку у всьому світі, у тому числі в Україні, є визначальним чинником економічного розвитку країни, зростання її валового національного продукту.

Протягом останніх років спостерігаються істотні зміни в процесах розвитку мереж електрозв’язку. Можна виділити наступні найбільш характерні риси цих процесів:

-         неухильне зростання ємності і трафіку телефонних мереж;

-         зміна структури телефонного трафіку за рахунок значного збільшення частки міжміських і міжнародних викликів;

-         різке збільшення кількості нетелефонних телекомунікаційних служб (телетекст, факс і т.д.);

-         зростаюча економічна ефективність цифрових методів зберігання, обробки, передачі і комутації різних видів інформації порівняно з аналоговими методами;

-         все більш широке впровадження волоконно-оптичних ліній зв’язку.

Телефонні мережі по всьому світові розвивалися досить швидко. Перша АТС була створена у 1896р. і називалася декадно-кроковою АТС (АТСДК). Вона мала великий недолік – наявність механізмів, що рухаються. В 1939 році була розроблена нова АТС, яка використовувала для комутації розмовних дротів – багатократні координатні з’єднувачі (БКЗ), які забезпечували вищу якість контакту і АТСК була позбавлена недоліку АТСДК, тобто були відсутні механізми, що рухаються. Ці два види АТС отримали загальну назву – електромеханічних АТС. Електромеханічні АТС мали вагомі недоліки: громіздкість, неможливість автоматизації процесу їх виробництва і неможливість надання абонентам додаткових послуг. В      1964 році була розроблена квазіелектронна АТС (АТСКЕ) в комутаційній частині яких  використовувався матричний з’єднувач, виконаний на механічних контактах ( герконах, гезаконах, ферідах ), що герметизуються. Але з кожним роком потреби й вимоги щодо телефонних мереж змінювались. Об’єми інформації безперервно і вельми інтенсивно росли. Зростають також вимоги до швидкості і достовірності передачі інформації. Це викликає появу нових  джерел інформації і збільшенню потоків інформації, з якими існуючі АТС не справлялися. Все це сприяло виникненню цифрових АТС, які пропонують абонентам безліч послуг та служб. Перші цифрові АТС були введені в експлуатацію в 1975 році. В даний час на мережах областей України експлуатуються АТСДК (порядку 25% номерів), АТСК (порядку 50% номерів), цифрові АТС (порядку 4-8% номерів). Цифрові АТС вимагають споруди спеціальної цифрової мережі міжстанційного зв'язку. Повна перебудова існуючої телефонної системи зв'язку під цифровий зв'язок в даний час економічно нездійсненна.