Тема курсовой работы: Производство продукции пицци

Дипломная,курсовая, мясокомбинат,переработка,ферма,анализы,анализ,план,теория,производство, финансы, состояние предприятия , бухгалтерия, учет, отчет, графики, таблицы, бизнес-план, завод, кадры..тд. и тп...пицца,пицерия, вкусная пицца,рецепт,продажа..

Зміст



1.Теоретичні основи управління підприємством та шляхи вдосконалення діяльності в умовах сучасного ринку.

1.1.Загальне економічне значення функціонування галузі для народного господарства.

1.2. Оцінка ефективності функціонування та шляхи її підвищення в умовах сучасного ринку.

2.Аналіз стану реалізації теми в господарстві.

2.1. Природно – економічна характеристика господарства.

2.2. Характеристика організаційної структури управління та оцінка ефективності її функціонування.

2.3. Реалізація (особливості реалізації) теми в діяльності управлінського апарату підприємства.

3. Шляхи вдосконалення теми в діяльності господарства(управлінського персоналу)

3.1. Шляхи вдосконалення функціонування організаційної структури управління.

3.2. Проектування та обґрунтування змін для підвищення ефективності реалізації теми.

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури.



































Вступ



У розвитку багатьох галузей економіки нашої держави, і насамперед сільського господарства, дуже важливу роль відіграє збільшення обсягів виробництва зерна. Це пояснюється винятковим значенням його та різнобічним використанням.

Зерно та продукти його переробки є основою харчування людей, воно є незамінним кормом при виробництві продукції тваринництва, а також основною сировиною для переробної промисловості.

Зерно є важливим експортним продуктом і має забезпечувати значні надходження валютних коштів державі. Адже в процесі зберігання зерно майже не втрачає своєї якості а, отже, придатне для створення державних резервів продуктів харчування та кормів.

Обсяги виробленого зерна в країні визначають рівень розвитку сільськогосподарського господарства. Але у свою чергу на обсяги виробництва зерна впливають такі важливі фактори як розмір посівних площ, їх структура і урожайність.

Однак, в останні роки спостерігається тенденція скорочення виробництва зерна. У загальному обсязі спаду валового збору зерна частка впливу зниження урожайності. В результаті значно погіршились властивості зерна.

Незважаючи на велике значення вирощування озимої пшениці для економіки України, проблема ефективності вирощування у сучасній економічній літературі висвітлена недостатньо, є лише поодинокі праці, присвячені окремим її аспектам. А у даній курсовій роботі зроблено спробу комплексно розглянути ефективність виробництва озимої пшениці через призму діяльності об’єкту дослідження, виявити основні недоліки та запропонувати шляхи її покращення.

Ці положення і визначають актуальність обраної теми дослідження.

Тема курсової роботи: «Досвід управління переробки сільськогосподарської продукції та шляхи вдосконалення діяльності в умовах переходу до ринкової економіки на прикладі ТОВ «Велетень» »

Метою даної курсової роботи є пошук шляхів вдосконалення процесу управління переробкою продукції рослинництва.

Завдання роботи: вивчення досягнутого рівня економічної ефективності вирощування озимої пшениці в ТОВ «Велетень» Глухівського району Сумської області, а також визначення резервів збільшення ефективності вирощування.

Заходами, за допомогою яких вирішується дана проблема, є економічна оцінка організації виробничих чинників, визначення ефективності виробництва, недоліків, невирішених проблем, пошук резервів, і на цій підставі опрацювання конкретних пропозицій щодо усунення виявлених недоліків та вирішення проблем.

 

1.Теоретичні основи управління підприємством та шляхи вдосконалення діяльності в умовах сучасного ринку



1.1. Загальне економічне значення функціонування переробної галузі для народного господарства



Основною метою економічної стратегії розвитку агропромислового комплексу України є неухильне піднесення матеріального рівня життя населення. Досягнення цієї мети вимагає насамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому основне завдання сільського господарства полягає в забезпеченні подальшого зростання і сталості виробництва для повнішого задоволення населення в продуктах харчування і промисловості – в сировині.

Проблема підвищення економічної ефективності агропромислового виробництва – визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства на сучасному етапі розвитку економіки України.

Ефективність виробництва, як економічна категорія, відображає дію об'єктивних економічних законів, що проявляються в подальшому зростанні результативності виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних її вкладень на одиницю корисного ефекту.

Як економічна категорія, економічна ефективність дуже тісно пов'язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення нашої країни. Тому підвищення ефективності суспільного виробництва характеризується збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу з подальшим задоволенням потреб виробників галузей, а також суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Сільське господарство має свої відмінності. Так, наприклад, в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливе місце відводиться землі – головному засобу виробництва. Отже, оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві, а саме в рослинництві завжди стосується і співвідноситься до земельної площі.

Економічна ефективність виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі. Також в ефективності сільського господарства відображається якість продукції, а також здатність її задовольняти певні потреби споживача.

Сільське господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення їх використання є одним з найважливіших завдань, вирішення якого сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат об'єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються. Підвищення економічної ефективності забезпечує зростання доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці, та поліпшення побутових і культурних умов працівників галузі.

Підвищення ефективності сільського господарства має народногосподарське значення і є важливою передумовою прискорення розвитку агропромислового комплексу і подальшого підвищення результативності функціонування економіки України.

Економічну ефективність виробництва можна вивчати на різних рівнях. Тому виділяють: народногосподарську економічну ефективність; економічну ефективність сільськогосподарського виробництва; економічну ефективність виробництва окремих культур, видів продукції; економічну ефективність окремих агротехнічних заходів, впровадження досягнень науки і передової практики.

Вихідним критерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення при найменших затратах живої і уречевленої праці.

Основний критерій економічної ефективності висвітлює головну мету виробництва і може використовуватись на всіх рівнях.

Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції потрібно визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів, необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. Відповідно, економічну ефективність сільськогосподарського виробництва вивчають до вимог економічних законів, які його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.

Розвиток сільського господарства, в галузі рослинництва здійснюється на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, зокрема використання нових систем машин, високопродуктивних культур, мінеральних добрив, гербіцидів тощо. Особливе значення також має хімізація сільського господарства, що є важливою умовою впровадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур.

Проблема підвищення ефективності загального виробництва є основою розвитку на сучасному етапі.

Необхідність визначення ефективності будь-якої галузі народного господарства, в тому числі і зернового виробництва, об'єктивно випливає з можливості досягти при визначеному напрямку науково-технічного прогресу, великої економії засобів і праці. Це особливо важливо в умовах обмеженого розміру ресурсів, так як, чим ефективніше в масштабах країни будуть використовуватись наявні ресурси, тим ширше будуть задоволені його потреби в різних видах продукції.

Одним з найважливіших напрямків підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є його інтенсифікація на основі постійного удосконалення господарського механізму, який формується на суттєво новій ринковій мотивації до праці.

Інтенсивний тип розширеного відтворення в умовах становлення та розвитку ринкових відносин має принципові особливості. Основним критерієм економічного розвитку стає не кількісне збільшення факторів виробництва, а суттєве зростання ефективності виробництва на основі максимальної економії не тільки життєвої, але й уречевленої праці. Визначальним показником інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі стає не просто збільшення обсягів виробництва продукції, а випереджаючі темпи зростання кінцевих результатів в порівняні з витратами. Ринкова економіка вимагає становлення соціально орієнтованого підприємництва. Саме такі відмінності зумовлюють вияв нових тенденцій і закономірностей інтенсивного типу розширеного відтворення вимагають концепції інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на одиницю продукції.

Підвищення ефективності зернового господарства пов'язане з впливом на його розвиток великої кількості факторів: хімізація, меліорація, виведення нових сортів, підвищення загальної культури землеробства. В зв'язку з тим, що перелічені фактори не рівнозначні по ступеню впливу на збільшення виробництва зерна і потребують різних розмірів капіталовкладень та поточних затрат, важливо, куди будуть спрямовані ці капіталовкладення.

Труднощі у визначенні економічної ефективності основних факторів, які впливають на ріст урожайності зернових культур, на відміну від виявлення економічної ефективності різних варіантів проектних рішень в промисловості, коли головне завдання полягає у виборі більш ефективного варіанту, визначення групи показників, полягає в тому, що тут головне завдання встановлює найбільш правильне відношення факторів у комплексі з урахуванням економічної ефективності кожного із них.

Зерно - промисловий комплекс являє собою досить складну структуру, в яку, крім зернового господарства, входять борошномельна, круп'яна, комбікормова, хлібопекарська та інші галузі промисловості. Тому концепція його розвитку передбачає модернізацію всіх галузей і складових, удосконалення економічних і технологічних зв'язків між ними, їх збалансований розвиток, кооперування виробництва, використання найновіших технологій, збільшення асортименту і поліпшення кінцевої продукції, підвищення економічної ефективності її виробництва і зниження цін на неї.

В умовах переходу економіки України до ринкових відносин ефективність виробництва зерна визначає його конкурентоздатність, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, тобто здатність до розширеного відтворення, зростання обсягів виробництва, збільшення кількості робочих місць, підвищення заробітної плати працівників та інше. У цілому ефективність – це соціально-економічна проблема, позитивне вирішення якої зумовлює розвиток продуктивних сил і стан суспільства.

З цією метою розроблено ряд напрямків, що спрямовані на підвищення економічної ефективності зернового виробництва і передбачають збільшення виробництва, поліпшення якості зерна, забезпечення більшої сталості зернового господарства, ефективного використання його виробничих ресурсів. Основним напрямком подальшого зростання зернового господарства є інтенсифікація зерна на основі внесення оптимальної кількості органічних, мінеральних добрив, розширення посівів високоврожайних сортів і гібридів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних та індустріальних технологій, застосування прогресивних форм організації і оплати праці з урахуванням кінцевого результату.

За результатами досліджень наукових установ з питань сівозмін, у Лісостепу високі і порівняно стабільні врожаї зерна доброї якості озима пшениця забезпечує при розміщенні її після гороху на зерно, багаторічних на один укіс трав (крім посушливих років), однорічних трав і кукурудзи на зелений корм та кукурудзи на силос ранніх строків збирання. Задовільним попередником для озимої пшениці є гречка ранньостиглих сортів за якісного збирання. Помітно знижується врожайність озимої пшениці в повторних посівах, при розміщенні після ячменю та кукурудзи МВС пізніх строків збирання.

У Лісостепу України впроваджено 10 пільну сівозміну з таким чергуванням культур: багаторічні трави на один укіс або однорічні – озима пшениця – цукровий буряк – горох – озима пшениця – кукурудза на зерно – кукурудза на силос – озима пшениця – цукровий буряк – ячмінь, яра пшениця + багаторічні трави. Структура посівів при цьому буде наступною: зернових – 60%, в т.ч. озимої пшениці – 30%, кукурудзи на зерно – 10%, гороху – 10%, ярої пшениці або ячменю 10%, цукрових буряків – 20%, кукурудзи на силос – 10%.

Також вводяться коротко-ротаційні сівозміни з таким чергуванням культур:

• зернобобові – озима пшениця – цукрові буряки – картопля, гречка – яра пшениця;

• соя – озима пшениця – цукрові буряки – яра пшениця;

• конюшина – озима пшениця – горох, гречка – озима пшениця – цукрові буряки.

Велике значення має внесення оптимальних доз мінеральних добрив, які в конкретних природно кліматичних та економічних умовах забезпечують найбільш повне використання потенційних можливостей високоврожайних сортів і гібридів зернових культур. Так, при комплексному поєднанні добрив з іншими заходами існує реальна можливість одержати урожайність озимої пшениці до 50–60 ц/га (середня урожайність озимої пшениці по Україні становить 30 ц/га).

В останні роки в АПК різко скоротилося застосування органічних та мінеральних добрив. Скорочення застосування добрив призвело до різкого зниження урожаїв польових культур. А тому збільшення норм внесення добрив і доведення їх до оптимального рівня є актуальним питанням для сільськогосподарських товаровиробників.

Одним із шляхів підвищення ефективності виробництва зерна є виведення і впровадження в господарствах високоврожайних сортів і гібридів, стійких проти хвороб і придатних для вирощування на зрошуваних землях. Особливого значення у цьому зв'язку набуває поліпшення селекції і насінництва зернових культур. Для прикладу: в економічно розвинутих країнах підвищення врожайності сільськогосподарських культур на 50% забезпечується використанням добрив, на 25% – поліпшенням обробітку ґрунту і на 25% – впровадженням високоврожайних і перспективних сортів.

Отже, можна відмітити, що у підвищенні ефективності виробництва зерна значне місце займає оптимізація сортового складу. Під оптимальною розуміють таку структуру посівів, при якій на кожному полі, відведеному під відповідну культуру, висівають сорт, що забезпечує найбільш повне використання потенціальної родючості ґрунту. Підвищення ефективності виробництва зернових тісно пов'язане також з технічним переозброєнням галузі.

Одним із напрямків підвищення економічної ефективності виробництва зерна є комплексна оцінка ефективності сівозмін з різним насиченням зерновими культурами. Існуючі недоліки в ціноутворенні не дають змоги правильно враховувати реальні витрати ресурсів, поза оцінкою залишаються природно-біологічні ресурси, які відіграють важливу роль у збільшенні виробництва зерна. Певні недоліки має вартісна оцінка показників економічної ефективності, так як сучасні порівняльні ціни не відображають фактичний рівень рентабельності. Тому поряд з агротехнічною та економічною потрібно проводити енергетичну оцінку, яка дає змогу виявити резерви підвищення ефективності з урахуванням енергозбереження.

Узагальнені результати розрахунків енергетичної ефективності різних варіантів інтенсивних сівозмін показують, що найвищий коефіцієнт енергетичної ефективності отримали в зерно-просапних сівозмінах з горохом і одним та двома полями кукурудзи – 2,63 і 2,66. Цей показник був високим і в сівозмінах з 100% насиченням зерновими, в тому числі 33,3%-66,6% озимої пшениці, 33,3% ячменю та по 33,3% гороху. Проведені розрахунки свідчать про доцільність впровадження господарствами, що спеціалізуються на виробництві зернових колосових і зернобобових культур трипільних схем сівозмін: чорний пар – озима пшениця – цукрові буряки; горох – озима пшениця – цукрові буряки. Для господарств з круп'яно-зерновим виробничим напрямком кращими є сівозміни з 100% насиченням їх зерновими, в тому числі 33,3% гороху, 33,3% озимої пшениці та 33,4% гречки або проса.

Інтенсифікація зернового господарства неможлива без комплексної механізації виробництва зерна. Вона є основою впровадження інтенсивних технологій вирощування зернових культур і забезпечує зростання продуктивності праці при виробництві зерна. Забезпеченість господарства надійною системою машин дає змогу якісно і в оптимальні строки виконувати всі види робіт, що сприяє підвищенню врожайності зернових культур і значно зменшує втрати зерна.

Комплексна механізація – основна база підвищення продуктивності праці в зерновому господарстві. Як показують підрахунки, запровадження всієї системи машин дасть змогу зменшити затрати праці до 0,67–0,09 люд.-год на 1 ц зерна.

Комплексна механізація передбачає виконання всіх процесів механічними засобами при збереженні ручного управління машинами. Система машин, як сукупність різних видів техніки, яка забезпечує послідовне і безперервне виконання робіт у виробничому процесі, є основою впровадження комплексної механізації сільськогосподарського виробництва, втілення найважливіших досягнень і тенденцій науково-технічного прогресу в сільському господарстві. Впровадження систем машин в усіх галузях, зокрема і в зерновій, має забезпечити збільшення виходу продукції при менших затратах праці і коштів на її одиницю, сприяти поліпшенню умов праці. При цьому треба враховувати зональні особливості сільськогосподарського виробництва і створювати сприятливі умови для життєдіяльності живих організмів.

Важливим напрямком підвищення економічної ефективності зернового виробництва є поліпшення якості зерна, особливо за рахунок сильних і твердих сортів пшениці з високим вмістом білка (15–17%) і клейковини (28–36%). Категорія якість продукції включає в себе сукупність властивостей, що характеризують міру спроможності даної продукції задовольняти потреби споживачів згідно з її цільовим призначенням.

Якість зернових культур має важливе значення, оскільки закупівельні ціни на зерно встановлюються з урахуванням його якості. Збільшення виробництва і поліпшення якості зерна сприяють підвищенню дохідності зернового господарства, а отже, і зміцненню економіки сільськогосподарських підприємств.

Однак, складне економічне становище сучасного сільського господарства і, особливо, відсутність необхідної кількості мінеральних добрив, засобів захисту рослин призвели до зниження родючості ґрунтів і погіршення основних показників ефективного господарювання в рослинництві – урожайності та якості продукції. Тому на сьогодні постає питання: яким чином компенсувати те, чого не вистачає в ґрунті, і як стабілізувати урожайність та підвищити якість зерна?

Одним із можливих шляхів часткової компенсації азоту є використання бобових культур, які не тільки підвищують родючість ґрунту, а й поліпшують його структуру. Це в кінцевому результаті позитивно впливає на рівень урожайності, якість зерна і деякою мірою знижує шкідливість від хвороб та шкідників. В нинішній ситуації, коли не вистачає азотних добрив, одним із основних шляхів поповнення ґрунту азотом є використання азотофіксуючих систем або створення міжвидових агрофітоценозів. При цьому значно покращуються якісні характеристики зерна озимої пшениці. Так, вміст білка в зерні озимої пшениці, що висівались після посіву гороху, був на 1,28%, а після однорічних трав на 0,78% вищим, ніж в чистих, сирої клейковини – 4,3%, скловидність – 5,2% відповідно.

Одним із шляхів підвищення економічної ефективності виробництва зерна є впровадження прогресивних форм організації і оплати праці. Підвищення рівня оплати стимулює особисту матеріальну заінтересованість у зростанні продуктивності праці і є реальною умовою збільшення виробництва продукції.

Отже, на основі комплексного використання всіх факторів інтенсивного розвитку зернового господарства (комплексної механізації, внесення оптимальних доз мінеральних добрив, гербіцидів, впровадження високоврожайних сортів, використання якісного насіння та інше), формується інтенсивна технологія виробництва зерна. Вона передбачає виконання комплексу агротехнічних і організаційних заходів, спрямованих на одержання високих урожаїв.



1.2.Оцінка ефективності функціонування та шляхи її підвищення в умовах сучасного ринку



Управлінська діяльність - один з найважливіших факторів функціонування і розвитку промислових форм в умовах ринкової економіки. Ця діяльність постійно вдосконалюється у відповідності з об'єктивними вимогами виробництва і реалізації товарів, ускладненням господарських зв'язків, підвищенням ролі споживача у формуванні техніко-економічних та інших параметрів продукції. Велику роль відіграють також зміни в організаційних формах і характері діяльності фірм.

Особливістю сучасної економіки є спрямованість її на забезпечення раціонального ведення господарства на рівні фірми в умовах дефіцитності ресурсів, необхідність досягнення високих кінцевих результатів з мінімальними витратами, подолання малої ефективності регулювання виробництва адміністративними методами, прискорення переходу до інтенсивного характеру розвитку виробництва. Підприємство в сучасних умовах поставлено в складні умови господарювання. З одного боку, недосконалість законодавства, високі податки, розрив виробничих зв'язків як з постачальниками, так і з покупцями дестабілізували становище на ринку. З іншого - старіння устаткування, моральний і матеріальний знос, відсутність коштів на ремонт, заміну і модернізацію.

Зміна умов виробничої діяльності, необхідність адекватного пристосування до неї системи управління позначаються не тільки на вдосконаленні його організації, але і на перерозподілі функцій управління по рівнях відповідальності, формам їхньої взаємодії.

Мова йде насамперед про таку систему управління (принципах, функціях, методах, організаційній структурі), що породжена об'єктивною необхідністю і закономірностями ринкової системи господарювання, пов'язаними з задоволенням у першу чергу індивідуальних потреб, забезпеченням зацікавленості працівників у найвищих кінцевих результатах, що ростуть доходами населення, регулюванням товарно-грошових відносин, широким використанням досягнень науково-технічної революції. Все це вимагає від промислових фірм адаптації до нових ринкових умов, подолання виникаючих протиріч в економічному і науково-технічному прогресу.

У цих умовах стають актуальними питання вивчення побудови організацій. Ринкова економіка вимагає швидкого реагування на зміну попиту, вдосконалення і видозміну продукції, технологій і способів управління і побудови організацій. Не секрет, що кожна організація виникає і живе по різному, по різному реагує на зміни, що відбуваються. Удосконалення організаційних форм управління - одна з найважливіших завдань, що стоять перед керівництвом.

Важливою функцією управління є функція організації, яка полягає у встановленні постійних і тимчасових взаємин між усіма підрозділами фірми, визначенні порядку і умов функціонування фірми.

Функція організації реалізується у фірмі за допомогою складання положень про відділи та економічних службах організації. Це дуже важливий процес, що вимагає постійної уваги з боку керівництва. Добре продумана організація економічних служб запобігає конфліктні ситуації, сприяє налагодженню плідної та оперативної роботи. З іншого боку, помилки в організації породжують "сили", які прагнуть розірвати організацію, створюють перешкоди в роботі.

Функція організації реалізується двома шляхами: через адміністративно-організаційне управління і через оперативне управління.

Адміністративно-організаційне управління передбачає визначення структури фірми, встановлення взаємозв'язків і розподіл функцій між всіма підрозділами, надання прав і встановлення відповідальності між працівниками апарату управління.

Це передбачає те, що формується організаційна структура фірми, визначаються чинники та методи побудови організаційної структури. Тобто відбувається процес створення або поліпшення організаційної структури, зв’язок економічних служб, що входять до неї, їх інтеграція і дезінтеграція. На цьому етапі також відбувається розстановка керівних кадрів з економічних служб і підрозділів, відбувається процес формування посадових інструкцій, а також розмежування повноважень і відповідальності, виділяються лінійні та штабні економічні служби.

Оперативне управління забезпечує функціонування фірми відповідно до затвердженого плану. Воно полягає в періодичному або безперервному порівнянні фактично отриманих результатів з результатами, наміченими планом, і наступного їх коригуванням. Оперативне управління тісно пов'язане з поточним плануванням.

Цей шлях реалізації функції організації передбачає те, що в організації повинна бути створена система оперативного реагування на зміни в короткий проміжок часу. У цю систему можуть входити такі економічні служби або відділи, як наприклад: диспетчерська служба, плановий відділ, економічний відділ, бухгалтерія тощо. Відмінною особливістю цієї системи буде служити те, що керівник буде мати постійно інформацію по стану справ у підрозділах і якщо буде потрібно - комплекс необхідних заходів, які слід прийняти в тому чи іншому випадку.

В рамках структури управління протікає управлінський процес (рух інформації і прийняття управлінських рішень), між учасниками якого розподілені задачі і функції управління, а отже - права і відповідальність за їх виконання. З цих позицій структуру управління можна розглядати як форму розподілу і кооперації управлінської діяльності, в рамках якої відбувається процес управління, направлений на досягнення намічених цілей менеджменту.

Загальний розмір пайового фонду 7534279 грн., середній розмір майнової частки – 4986 грн. Орендна плата власникам земельних ділянок виплачується вчасно сільськогосподарською продукцією та послугами згідно з договорами оренди.

Основними видами господарської діяльності товариства є:

• виробництво зерна;

• виробництво цукрових буряків;

• виробництво молока;

• кормовиробництво;

• переробка продукції власного виробництва (олійниця, крупорушка, млин).

Середньорічна чисельність робітників складає 297 осіб. Із загальної кількості працюючих у господарстві 37% складають громадяни віком від 18 до 40 років, 63% – громадяни віком від 40 до 60 років.

Розподіл робітників по сферах діяльності виглядає таким чином:

• тваринництво – 42,1%

• рослинництво – 57,9% у т.ч.

• механізаторів – 12,3%; доярок – 8,7%;

• сфера управління – 11,7%; допоміжні галузі – 2,6%.

Товариство є юридичною особою. Має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банку, печатку зі своєю назвою.

Прибуток ТОВ» Велетень» утворюється з надходжень від господарської діяльності, після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці.

Товариство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, а також веде статистичну звітність та подає її у встановленому порядку та обсязі органам державної статистики.

Діяльність ТОВ» Велетень» розвинута і універсальна. За рахунок високоефективного виробництва, помірності в цінах, різноманітності виконуваних функцій товариство має досить значну частку на ринку сільськогосподарської продукції.

 

2.Аналіз стану реалізації теми в господарстві



2.1. Природно – економічна характеристика господарства



Господарство ТОВ “Велетень” знаходиться в Північно-Західній частині району.

На заході району ґрунтоутворюють лесові суглинки, які мають світло - палеве та палеве забарвлення, сипкий склад. Вони тонко поруваті, характеризуються високим вмістом карбонатів кальцію, відсутністю шкідливих для рослин сполук. Значний вміст фізичної глини та карбонатів кальцію сприяло формуванню опідзолених ґрунтів, що придатні для вирощування культур та садів. Лесові суглинки, що грунтотвірні на пониженнях, внаслідок того, що ґрунтові води розташовані близько до поверхні, оглеєні і через це характеризуються щільністю, в′язкістю та наявністю закисних сполук заліза та марганцю. До четвертинні відкладення розташовані на підвищених ділянках. Вони легко поглинають вологу, але мають низьку здатність утримувати вологу. Ґрунти відрізняються низькою родючістю, а рослини часто відчувають нестачу вологи.

На півночі району геоморфологічна будова масиву досить складна, оскільки його формування відбувалося під впливом водо-льодовикових потоків. Незначна частина земельного масиву розташована на моренозандровій рівнині. В цій частині розташовані зернові слабопідзолисті глеюваті та болотяні ґрунти. Рельєф багато в чому визначає розташування та властивості грунтотвірних порід. Найбільш розповсюджені серед опадових відкладень четвертинні відкладення, які сформувалися під впливом Дніпровського обмерзання. Вони представлені стародавніми та сучасними алювіальними та делювіальними відкладеннями, водо-льодовиковими відкладеннями.

















Таблиця 1

Середньомісячна температура повітря в північно-західному районі

Місяці І ІІ ІІІ ІV V VІ VІІ VІІІ ІХ Х ХІ ХІІ ССередньорічна

Середньо

місячна температура повітря в градусах -7,9 -7,6 -2,8 6,0 13,8 17,2 19,0 17,8 12,4 6,0 -0,2 -5,7

5,7



Таблиця 2

Кількість опадів в північно-західному районі

Місяці І ІІ ІІІ ІV V VІ VІІ VІІІ ІХ Х ХІ ХІІ За рік

Кількість опадів в мм. 26 35 27 35 52 61 72 62 47 46 37 31 531



Запаси продуктивної вологи задовільні для забезпечення нормальних сходів та кущіння озимої пшениці.

В цілому сукупність кліматичних факторів розташування господарств району сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур.

Територія району розташована в лісостеповій зоні.

На території району найбільш розповсюджені лесові суглинки, які є основною ґрунтоутворюючою породою.

З наведених розрахунків видно, що площа сільськогосподарських угідь в 2012 році майже не змінилась щодо 2010 року.

Площа ріллі становила в 2012 р. 7961 га, а в 2010 р. - 7966 га, тобто зменшилась на 5 га.

Рівень розораності не змінився.

 

Таблиця 3

Склад та структура земельних ресурсів ТОВ “Велетень”

за 2010 р. - 2012 р.









Сільськогосподарські угіддя. 2010 р. 2011 р. 2012 р. 2012р. до 2010 р.

Площа, га Питома вага, % Площа, га Питома вага, % Площа, га Питома вага, % Площа, % Питома вага, +, -

Сільськогосподарських угідь, всього. 7966 100 7960 100 7961 100 96,17 0п

У тому числі:

- рілля 7966 100 7960 100 7961 100 96,17 0п

Рівень розораності, % 100 100 100 0п



В таблиці 4 можемо бачити, що середньорічна кількість працівників майже не змінилась. Середньорічна кількість працівників в рослинництві збільшилась та становить 123% від загальної кількості, а в тваринництві зменшилась більше ніж в двоє та становить 41%.

Для оцінки ефективності використання трудових ресурсів важливим показником є виробництво продукції на одного середньорічного працівника, отримання на одну особу валового доходу, прибутку та чистого прибутку. Виробництво на 1 середньорічного працівника в рослинництві значно змінилось в 2012 році порівняно з 2010 та 2011 роках, в тваринництві - 2 787%, а в рослинництві - 1237%.

Фондозабезпеченість змешилась і становить 42,7%. Фондоозброєність навпаки підвищилась в 2012 р. відносно 2010 р. і становить 239%, що сприяло підвищенню ефективності праці.

Зробимо висновок, що в 2012 році підприємство стало більше ефективно використовувати свої можливості та отримало гарні результати.